Неособисті форми дієслова – Non-Finite Verb Forms
Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова (Finite Forms of the Verb).
Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова (Non – Finite Forms of the Verb).
До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).
Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.
Дієприкметник – The Participle
Дієприкметник – це неособиста форма дієслова, що поєднує властивості дієслова, прикметника і прислівника.
Дієприкметник підрозділяється на:
Дієприкметник теперішнього часу – Participle I i дієприкметник минулого часу – Participle II.
У свою чергу дієприкметник теперішнього часу підрозділяється на:
Простий дієприкметник (Simple) i перфектний дієприкметник (Perfect).
Кожен з них поділяється на дієприкметник дійсного стану i дієприкметник страждального стану.
Дієприкметник в українській мові – частина мови або форма дієслова, яка позначає ознаку предмета за дією і відповідає на питання: який? що робить? що робив? що робиться?
Це щось середнє між дієсловом і прикметником: як і прикметник, дієприкметник позначає ознаку предмета, а в реченні виконує роль визначення:
танцююча дівчина (дівчина яка?)
Дієприкметник може бути дійсним, коли дію виконує сам предмет:
людина досліджуюча світ (людина досліджує світ)
або страждальним (пасивним), коли дія виконується над предметом:
досліджуваний людиною світ (світ досліджується людиною)
Дієприслівник в українській мові – частина мови, яка позначає додаткову дію і відповідає на питання: як? що робити? що зробивши?
Це щось середнє між дієсловом і прислівником. Як і прислівник, дієприслівник позначає ознаку дії (як, коли, з якої причини відбувається дія), а в реченні виконує роль обставини:
підійшов пританцьовуючи (підійшов як, що роблячи?)
Дієприкметник в англійській мові – поєднує в собі властивості дієприкметника і дієприслівника в українській мові.
Простий дієприкметник теперішнього часу, дійсний стан – The Present Participle Simple Active Voice
Дієприкметник теперішнього часу дійсного стану позначає дію, одночасну з дією дієслова в особистій формі.
Seeing that I was late, I hurried. – Бачачи, що я спізнююся, я поквапився.
Дієприкметник теперішнього часу дійсного стану вживаються в реченні в наступних функціях:
1. Дієприкметник в ролі визначення відповідає на питання який? і ставиться прямо перед визначеним словом (перед словом, яке воно характеризує).
The land of the rising sun is Japan. – Країна висхідного сонця – це Японія.
Дієприкметник rising характеризує іменник sun, тому знаходиться прямо перед ним.
Увага!
Якщо дієприкметник утворює дієприкметниковий оборот (тобто, якщо дієприкметник має при собі залежні слова) – вiн ставиться після визначного слова.
I see the sun rising above the horizon. – Я бачу сонце, що сходить над горизонтом.
Дієприкметник rising має при собі залежні слова above the horizon, тому знаходиться після визначного слова sun і утворює дієприкметниковий оборот-визначення.
Де б не було визначне слово, дієприкметниковий оборот-визначення буде слідувати строго за ним.
Якщо не дотримуватися цього правила, сенс всього речення може змінитися:
This is the sister of my friend living next door to me. – Це сестра мого друга, що живе в сусідній квартирі.
This is my friend’s sister living next door to me. – Це мого друга сестра, яка живе в сусідній квартирі.
Дієприкметникові обороти-визначення зазвичай не виділяються комою.
Увага!
Дії дієприкметникового обороту і основного дієслова повинні збігатися в часі.
Can you see the boy dancing with your sister? – Ти бачиш хлопця, танцюючого з твоєю сестрою? (I танцює i бачить – зараз, в один час).
Час не обов'язково має бути теперішнім. Якщо основне дієслово – в минулому часі, то і дієприкметник – в минулому.
The boys throwing stones into the pond laughed loudly. – Хлопчики, що кидали каміння в ставок, голосно сміялися. (I сміялися i кидали – в минулому).
При перекладі на англійську мову українського речення, в якому дієприкметник і основне дієслово знаходяться в різних тимчасових пластах, використовуються пiдряднi речення з сполучниковими словами who (який), whose (чий), which/that (який), where (де), why (чому).
I want to talk to the person who broke that cup. – Я хочу поговорити з тим, хто розбив цю чашку. (Розбив в минулому, а поговорити хочуть зараз – тому використовувати дієприкметниковий оборот не можна).
2. Дієприкметник в ролі обставини відповідає на питання як?, відноситься до дієслова (характеризує саме дієслово: яким чином виконується дія?) і може перебувати або на початку, або в кінці речення.
Mark came in carrying his suitcase. – Марк зайшов, несучи свою валізу. Дієприкметниковий оборот стоїть в кінці речення.
