© Олга Цанева, 2020
ISBN 978-5-4498-9436-6
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Як то Божії Ангелочки,
Мої два славні, любі синочки.
Є в мене й донечка,
Моє яскраве сонечко.
В неї біле личко,
І пухкенькі щічки.
Мої дітки,
Мої крила,
Моє щастя,
Мое диво!!!!
Ві найбільша нагорода,
Що мені в житті,
Подаровано від Бога!!!!!
Найдорожче,
Для мене в світі —
То мої прекрасні діти.
Я кохатиму їх вічно!!!!!!
Це для матінки є звично.
22.03.2020 року
Як навчитись не брехати,
Коли в тебе не має навіть хати?
Тай зараз не має й грошей…
Є лише сором,
Який не дає тобі спокою…
Ось тоді й забажаеться —
Всього,
Та ще й багато чого…
Ось коли треба,
Думку,
Думки міняти,
Гарні звички мати.
Добре працювати,
Мало їсти,
Мало спати,
Та мало «язичком»,» теліпати».
Прислухатись до порад народу,
Що тобі приготував свободу…
Та кожне слово,
То тобі порада.
ЗРОЗУМІЙ,
Вдячність прийде,
Зачекай,
Бог послав тебе ж у «Рай»
Ти лише гарні звички май.
29.03.2020 року.
А чи цікаво знати,
Коли вам з ранку потрібно вставати?
Коли та кому, знання свої дарувати?
Навіть коли кохання своє з чоловіком споділяти?
І скільки і де гумору вживати?
А ВСЕ,
За нас міркують інші…
А не ми.
Ви ж здивовані, чи ні?
Чи замислювались вже ви,
Що своєї думки і не маємо ми…
Чи ж ти РОБОКІБОР, що тебе конвеєр приніс?
Чи то якийсь живий механізм,
Який на цій землі тепер завис?