© Василий Станиславович Любовецкий, 2020
ISBN 978-5-4498-0888-2
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Василий Любовецкий
Потомки славных шляхетских родов
Хмельницкий 2014г.
В трилогию Василия Любовецкого «Потомки славных шляхетских родов» вошли три книги: «Твое родословное дерево. Любовецкие», «Пам'ять остается на века. Чернецкие» и «Судьбу не выбирал».
Стержнем повествования служит история родов.
Родословная Любовецких и Чернецких исследована и изложена, начиная с 14 века и до наших дней. Третья книга трилогии, от имени второго лица, повествует о жизни самого автора – повествование о нелёгком поиске своего места в жизни и обществе.
* * * * *
Книга первая – «Твое родословное дерево. Любовецкие»
Эта книга о моих предках, однофамильцах, обо мне и моих потомках.
Они жили в разное время, жили и живут в разных странах мира, в различных губерниях и воеводствах, и продолжают жить в нашей памяти.
В целом моё генеалогическое древо насчитывает тысячи людей.
Об авторе
Любовецький Василь Станіславович
Президент Хмельницької обласної спілки «Якість Поділля», голова Хмельницького міського товариства споживачів, член правління Хмельницької спілки промисловців і підприємців, незалежний посередник Національної служби посередництва і примирення України.
Народився 15 лютого 1942 року в с. Пилипи-Олександрівські Віньковецького району Хмельницької області, в Україні. Освіта вища. У 1959році закінчив Чернівецький фінансовий технікум, у 1967 році – Київський інститут народного господарства, економіст, фінансист.
У період з липня 1959 до серпня 1966 – інспектор, старший інспектор, контролер-ревізор КРУ Міністерства фінансів України. З листопада 1966 року – економіст планового відділу, начальник відділу матеріальних фондів і збуту Хмельницького виробничо-аграрного об'єднання цукрової промисловості. З серпня 1982 року по вересень 2002року – директор Хмельницької кондитерської фабрики, голова правління – президент ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл».
Член Міжнародної академії керівників бізнесу і управління (США).
Лауреат міжнародної нагороди «Ертсмейкер» – «За мудрість і гнучкість політики управління» (Мальта), Почесної європейської нагороди «Золота медаль» за реформаторські ідеї (Франція), нагороди Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління», нагороди Держстандарту України «За заслуги в стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації», лауреат відкритого рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» (Україна), удостоєний звання Заслужений діяч науково-технічного товариства харчової промисловості України. Депутат Хмельницької обласної ради двох скликань—1998—2006р.
Нагороджений Орденом 2000-ліття Різдва Христового, Орденом «Святий Князь Володимир» 1У ступеня, Орденом Пошани, Медаллю «Знак Пошани», Номінант видання «Золота Книга ділової еліти України».
Тричі здобув звання «Людина року» в Хмельницькій області – у 1997, 1998, 1999 роках.
Співавтор книг «Пам’ятай, з якого кореня ростеш» (2002р) та «Де рід твій і звідки ти» (2008р). «Эпохи перемен» (2013р.) Батько двох синів та дідусь п’яти онуків: двох дівчаток і трьох хлопчиків Любовецьких.
Заслужений працівник промисловості України.
Твое родословное дерево. Любовецкие
Чтобы лучше понять самого себя, необходимо познать свои корни.
Генеалогия отдельной семьи помогает понять, каким образом
наследие поколений влияет на нашу жизнь.
Современная генеалогия это не только даты, метрические
записи и их поиск. Это также все те явления, которые сопутствуют
нашему асценденту – фактору, отражающему наше поведение и
определяющему, каким нас видит окружающий мир.
Сегодня в помощь генеалогии пришла генетика и психология,
которые еще дальше выводят современную генеалогию за рамки
возможного, оставляя человеку, лишенному знания о своих предках,
удел нищего духом существа.
Томаш Ленчевский,
польский историк-генеалог и антиквар
История, действительность, легенды…
Родовые гербы.
Мы живы до тех пор, пока нас помнят.
Вы бывали когда-нибудь в Великом Александрове?
Многие поколения рода Любовецких – выходцы из этого села. В былые времена оно носило название Свиняче, Поросятков, Александровск, Александров Великий…
В IV—III тысячелетии до нашей эры эту местность заселяли племена трипольской культуры. Многочисленные поселения людей этого периода археологи исследовали по всей территории Хмельницкой области: сёла Бакота, Ушица, Студеница, Аркадиевцы, Зиньков, Устье т. п.
В VII—IV веках до Иисуса Христа на берегах рек Южный Буг, Днестр и Ушица (давнее название Верхивка), появляются скифы. Могильники и поселения скифов земледельцев обнаружены на окраинах сёл Ивахновцы, Лоевцы, Зиньков, Гримячка и пр.
Во II—IV столетиях нашей эры эту территорию заселяют многочисленные племена Черняховской культуры. Памятники раннеславянской Черняховской культуры свидетельствуют о расцвете антских племенных союзов. Черняховские поселения обнаружены археологами на северной окраине села Малиевцы, расположенного в нескольких километрах от Великого Александрова. «В Александрове Великом1856 г. въ 4 верстахъ отъ села были отрыты три урны и человеч. кости. Одна урна имела стенки толщиною 2 сантим., a діаметръ дна 20 сантим.; другая – немного меньше; третья разбилась.»
