Читать онлайн полностью бесплатно Тетяна Мартін - Рекомендації з самооздоровлення (досвід роботи Центру Самооздоровлення у місті Хьюстон, США)

Секція 1. Вступ. Найбільше багатство у житті людини – це його здоров'я! І подивіться, як ми до нього ставимося. Про це можуть свідчити кількість збудованих лікарень та не просто лікарень, а цілих комплексів. Люди постійно лікуються, п'ють жменями різні лікарські препарати і не стають здоровими. Кількість хворих невпинно зростає. Чим більше ми лікуємось, тим більше ми хворіємо! Постійне застосування хімічних препаратів призводить до втрати органами здатності їх синтезувати. Незасвоюваність, а не дефіцит, є результатом нестачі в організмі мікро та макро елементів. Нерідко надмірне вживання біодобавок, ферментів, вітамінів і мікро – макро елементів призводить в майбутньому до більш складного порушення цілісності організму і до подальших генетичних порушень, незважаючи на те, шо початковий терапевтичний ефект був позитивним. Дисбактеріоз – результат безконтрольного застосування антибіотиків та дезрозчинів (у тому числі іонів срібла). Люди навчилися будувати літаки та пароплави, користуються комп'ютерами та іншими електронними приладами, літають у космос, а що відбувається у власному організмі – дрімучий ліс. І від цього незнання повністю довіряють своє здоров'я лікарям. А медицина в наш час дуже диференційована, це по-перше, а по-друге, людський організм настільки складний, що досі ще самій медицині дуже багато незрозуміло в його роботі. З цього випливає, що людський організм найскладніший вид матерії, існуючий на нашій планеті. Очевидне, фізичне тіло – це лише верхівка айсберга. Помилка медицини у тому, що вона лікує симптоми, а не причини. Мене часто запитують, чим унікальна методика вирішення проблем зі здоров'ям, що практикується в нашому центрі. Якщо відповісти двома словами, ця методика унікальна тим, що вона дає можливість організму самому знайти причину нездужання і усунути її. Пропонований метод – це щось нове в процесі оздоровлення та лікування, і як все нове що виходить за рамки звичного сприйняття, викликає недовіру та багато питань. Тому ми, у цій брошурі, постараємося більш докладно роз'яснити механізм роботи цього методу, розглянемо деякі теоретичні питання, що стосуються роботи організму як біологічної системи та на завершення дамо практичні рекомендації щодо використання методу, що розглядається. Хочу відразу ж попередити, що цей метод заснований на суто наукових дослідженнях у галузі фізики, хімії та біології. Як ми вже сказали вище, людина – це найскладніший вид матерії. Людський організм складається з енергетичної та клітинної форм матерії плюс індивідуальну свідомість. Зрозуміло, що для нормального функціонування всієї цієї системи потрібно багаторівневе інформаційно – програмне забезпечення, назвемо його програмою життєдіяльності. Це властиво всім живим організмам, але на відміну від тваринного світу, в людини існує ще й програма індивідуальної свідомості. Ось чому порушення програми життєдіяльності людини в чомусь подібні до порушень програм життєдіяльності тваринного та рослинного світу, проте мають більш розширений спектр цих порушень.

Секція 2. Роль інформації у виникненні матеріального світу. Найважче для матеріальної людини – це уявити СВІТ нематеріальної інформації, простір, якого немає у фізичному розумінні. Світ нематеріальної інформації та інформаційних програм можна розглядати як щось, що містить інформацію, що визначає фізико-хімічні властивості у матеріальному світі. Іншими словами, це банк інформації, створений розумом «ТВОРЦЯ». Під визначенням «Творець» ми можемо розуміти розумну, самоусвідомлюючу інформаційну систему з функцією творення та управління процесами у спеціально створеній матерії простору. Весь розвиток матерії проводиться за заздалегідь розробленою програмою, проте їй властиво внутрішньовидове самокоригування в допустимих межах. Це ми називаємо Еволюцією. На жаль ми, люди, звикли довіряти лише нашим органам почуттів (побачити, почути, помацати…) та мислити кінцевими та вагомими категоріями. Ймовірно, тому ми не можемо уявити СВІТ нематеріальної інформації. Але на жаль, наші органи чуття працюють у певному діапазоні і дуже недосконалі; тому всупереч нашим чуттєвим уявленням доводиться визнати верховенство нематеріальної інформації (програми) у технології створення матеріального світу. Виявіть розсудливість і поставте собі запитання: як без програми та мети все у Всесвіті, в тому числі і на Землі, в тому числі і людина створювалася? Уявіть собі на хвилинку, що вам треба сконструювати найпростіше, наприклад, стілець. Для цього вам необхідно спочатку зробити креслення, визначити розміри, підібрати матеріал і так далі, а потім отримати готовий виріб. А тут такий складний виріб, як Матеріальний Світ. І щоб усе це відбулося без певної програми? Я думаю, що ви зі мною погодитеся, що це просто неможливо. Таким чином доводиться визнати, що матерія, зокрема людський організм є інформаційний продукт, і працює за певною програмою. А тепер визначимося, що ми розуміємо під інформацією. Якщо звернутися до Біблії, то там ясно сказано, що під час створення матеріального світу спочатку було «Слово». Під «Словом» тут розуміється інформаційна програма побудови матерії Всесвіту, від матерії простору до людини. Ця програма задає матерії всі її властивості та архітектурно-геометричні каркаси (малюнки) побудови, починаючи від елементарних частинок, атомів, молекул, складних клітинних органел, клітин, органів, систем та організму в цілому. У цій програмі закладено фізико-хімічні та біологічні властивості, за якими працюють усі форми матерії. Створено електромагнітні та гравітаційні поля. Слід додати, що Інформація, що використовувалася у побудові матеріального всесвіту, не зникає – вона є вічною. Вона є у будь-якій точці простору і її можна зчитувати, записувати на будь-які носії, зберігати для її подальшого використання, передавати за адресою на будь-які відстані. Передача інформації у матеріальному середовищі відбувається миттєво. Форми існування матерії: хвильова і корпускулярна. Швидкість переміщення електромагнітних хвиль та полів у навколишньому просторі – це швидкість матеріалізації матерією простору інформації. Атомарно-молекулярна форма матерії беззаперечно реагує на інформацію, що змінює частоту пульсації польової структури, що створює електронну оболонку в атомі. Реагують на інформацію щодо збільшення амплітуди та частоти пульсації польові структури, що створюють різні типи хімічних зв'язків у молекулах. Інформація створення будь-якої форми і виду матерії впливає на ЇЇ фізико-хімічні, геометричні та інші параметри та властивості. За певних умов можлива тимчасова заміна деяких фізико-хімічних властивостей у матерії, побудованій за іншою інформаційною програмою. Інформація, що штучно вноситься в будь-яку форму матерії для зміни її фізико-хімічних, біологічних та інших властивостей і якостей, характеризується ступенем стабільності і залежить від безлічі факторів. Іншими словами: використовуючи вихідну інформацію про властивості зразка (еталона) можна домогтися формування таких властивостей у нового об'єкта. При створенні матерії простору використовувалися певні закони, такі як: Біполярність, Дуалізм (Єдність і боротьба протилежностей), Подібність та Триєдність. Тривалість стабільного існування будь-якої форми матерії у просторі підпорядкована цим законам і особливо закону триєдності. В основі закону біполярності покладена рівновага двох протилежностей (полярностей). Постійне прагнення полярностей до рівноваги є метою їхнього протистояння та боротьби. Досягнення рівноваги означає переміщення процесу на наступний більш високий рівень, при цьому попередня біполярна конструкція входить як складова частина в наступну, більш високого рівня. Як відомо, світ складається з протилежностей, більше того, протилежності є основою всього. З цього випливає, що біполярність складається з трьох частин – двох протистоячих і нейтральної, яка є найчастіше основою біполярності. Наприклад, електрони та протони атома, в яких нейтрони разом з протонами складають масу ядра; рослини та тварини при нейтральній частині – навколишньому середовищі; травоїдні та хижаки нейтральна частина – навколишнє середовище. Деякі відомі нам з дитинства біполярні співвідношення, наприклад, «сон – неспання», «день – ніч», «зима – літо» мають особливістю неможливість досягти рівноваги, оскільки змінюють один одного. Можливий перекіс в одну зі сторін це називається дисбалансом, або порушенням рівноваги. Зазначимо також, що сама рівновага не є перемогою якоїсь однієї частини, і відповідно – утиск іншої – це процес врівноважування, а не спокою (наприклад, взаємодія електронів і протонів в атомі). Практичне значення цього закону для людства в тому, що він дозволяє керувати процесами розвитку та самозбереження людського організму. Наступний закон – Дуалізм (ду – два) визнає дві субстанції: матерію і душу (свідомість) і виходить із визнання рівноправності та незводності один до одного цих двох основних засад універсуму – матеріального та духовного, фізичного та психічного, тіла та душі. Свідомість – стан психічного життя організму, що виражається в суб'єктивному переживанні подій зовнішнього світу та фізіологічних процесів внутрішнього організму та реакції у відповідь на ці події. У структуру свідомості входять усі пізнавальні процеси – відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уяву, з допомогою яких людина безперервно поповнює свої знання. Поняття дуалізму стверджує рівноправність будь-яких протилежних початків: наприклад, так говорять про дуалізм добра і зла. До цього можна додати, що дуалізм означає співіснування двох різних, незведених до єдності станів, принципів, образів думок, світоглядів, волевимкнень, проте необхідно розглядати дух і матерію як атрибути єдиної субстанції (принцип “встановленої гармонії”). Закон подібності. За законом подібності йшло творіння матерії. Що це означає? Це означає наявність інформаційного зв'язку між усіма елементами матерії. Виходячи, із закону подібності будь-яка матерія, що має однаковий хімічний склад, наприклад: атоми водню (незалежно, де вони знаходяться у всесвіті), монети, виготовлені зі сплаву однієї партії – інформаційно пов'язані у просторі. Цей закон використовувався у творінні для дублювання матерії. У нашій практиці він дозволяє використовувати як якийсь приймально-передавальний пристрій, наприклад монети. Візьмемо будь-яку монету, зразка 2000 року та помістимо її у спеціальний пристрій, підключений до інформаційного банку. Тепер будь-яка монета зразка 2000 року, прикріплена до тіла, створить у місці контакту з тілом слабке електромагнітне поле і через нього з'єднає інформаційно – польову структуру людини з полем інформаційного банку. Буде автоматично запущено процес самозцілення. Окисно-відновні процеси, що протікають між металом монети та тканиною людини, посилюють процеси надходження необхідної інформації в організм людини. Цей закон інформаційного зв'язку подібної матерії у просторі використовувався ще й у давнину. Люди, не розуміючи суті процесів, назвали це металотерапією і як цілющий елемент використовували старовинні мідні монети. Закон Триєдності зрозуміло відображений у відомій картині Андрія Рубльова "Свята Трійця" – "Батько", "Син" та "Святий Дух". Тут "Сина" можна розглядати як будівельний (виконавчий) початок, "Батька" – як керуючий початок (як потік інформаційних ресурсів), "Святий Дух" – як символ Любові, що відображає знову ж таки оптимум між потоками інформаційних та речових ресурсів. Його також можна розглядати у трьох енергетичних субстанціях, що знаходяться на різних етапах своєї еволюції: у матерії, енергетичних полях та різних видах випромінювань. Таким чином, перед нами добре збалансована і взаємопов'язана ієрархічна система енергетичних полів – від величезної кількості дуже маленьких і дуже динамічних полів матерії до одного найбільшого, що поєднує всі енергетичні поля людини. Для того щоб система розвивалася і при цьому не руйнувалася, необхідно гармонійний та збалансований її розвиток у всіх енергетичних формах. Це включає гармонійний прогрес фізичного, інтелектуального і духовного розвитку. Тобто на одному рівні з інтелектуальним та духовним розвитком стоїть фізична та їхня спільна гармонійна взаємодія. Оскільки в природі все нероздільно, у тому числі речові та інформаційні ресурси, то певною мірою закони збереження енергії поширюються і на інформаційні ресурси. Вони не виникають і не зникають, а лише видозмінюються. Сила, маса та дух людини, це цілком зрозумілі та відчутні природні фактори самої людини. Як зазначалося вище формами існування матерії є енергія, польова (хвильова) форма, атомарно-молекулярна і клітинна структура. Основні форми матерії пов'язані між собою перехідними формами. Кожна наступна форма матерії базується на попередніх формах матерії та має їх у своєму складі. Людина, як форма існування матерії, має: клітинну, атомарну, польову та енергетичну форми матерії. Це приймається академічною наукою як еволюційний розвиток матерії, представлений досить правдоподібно. Але випадковість у виникненні матерії та її непрограмований, випадковий розвиток і неприйняття того факту, що будь-яка форма матері базується на попередніх формах і має їх у своєму складі є неправдоподібним фактом, який стверджується деякими вченими. Основою створення матерії послужила її перша форма – енергія. Матерія простору матеріалізує (виявляє) інформацію, що виходить (що індукується) з «0»-простору. Процес створення польової форми матерії при отриманні інформації з «0» простору названий процесом індукції. Створені в матерії простору фізичні об'єкти, які складаються з елементарних частинок, атомів, молекул і клітин – самі стають для матерії простору стабільним джерелом різноманітної інформації (самоіндукування). Створюються дві польові структури, індукована і самоіндукована. Якщо частотно-геометричні параметри цих польових структур збігаються, утворюється канал зв'язку між «0» простором і фізичним об'єктом. Цим каналом в об'єкт йде: а) інформація – визначальна його взаємовідносини з навколишньою матерією, б) програма – керуюча роботою клітини, тканин, органів, систем та всього організму, його фізико – хімічні, біологічні та інші властивості. Також цей канал служить для зворотного зв'язка. Це встановлює відповідність між інформаційним банком «ТВОРЦЯ» та індивідуальною свідомістю фізичного об'єкта. Польова форма матерії, що індукується, створює архітектурний каркас майбутньої корпускулярної форми. Через цей польовий каркас надходить інформація, що задає параметри, що характеризують об'єкт. Індукована форма матерії: це слабкий енергетичний прояв інформації (слова) у просторі. Самоіндукована польова форма матерії створюється матерією простору на підставі інформації корпускулярної форми. На відміну від індукованої вона має потужнісні характеристики, що залежать від параметрів об'єкта який її створює. Можна говорити про три види цієї форми матерії: електричної, магнітної та гравітаційної. Створення органічної матерії проводилося у питній воді. Вода була створена спеціально, як програмований інкубатор і тому має широкий і універсальний спектр фізико-хімічних та інформаційних можливостей. Вода використовувалася як робочий інструмент створення органічного об'єкта: молекул, вірусів, клітин, тканин та організму загалом і як його наповнювач. Будь-який білково-клітинний організм при зневодненні гине. У воді, як приймач, зберігач і передавач інформації використовується польова структура водневого зв'язку. Польова структура, що її створює більш мобільна, пластична і чутлива при впливі на неї інформацією. Все це були заздалегідь запрограмовані параметри для подальшого використання польової структури водневого зв'язку як польовий приймач і передавач інформаційних програм життєдіяльності в клітинній формі матерії. Вода з «0» простору отримувала польові структури (архітектурні каркаси молекул) складних органічних сполук. Польова структура водневих зв'язків між молекулами води, під впливом цієї польової інформації, створювала потужніші просторові каркаси – якими йшло будівництво органічних молекул. Вода також використовується для очищення навколишньої матерії від наносної (сміттєвої) інформації. Вода як губка вбирає нестабільну інформацію і цим очищає навколишню матерію від наведеної інформації. Всі ці властивості використовуються людьми у вигляді запису у воді певних інформаційних програм: змов, гомеопатії, хрещення. Вся інформаційна програма життєдіяльності людини, яка передана від предків, її коригування, що відбувається у процесі життєдіяльності людини, надходить, записується і передається далі, через польову структуру водневого зв'язку ДНК клітини. Молекула ДНК – це приймально-передавальний і записуючий пристрій, налаштований на певний сигнал. Навіть невелика ділянка молекули ДНК, поміщена в пробірку з водою, буде служити приймально-передавальним пристроєм для отримання та подальшого використання інформаційних даних про організм, у клітині якого він знаходився. Через молекулу ДНК клітини отримують інформацію, за якою в ядрі клітини виробляються молекули РНК різноманітних типів. РНК – це письмовий наказ для виробництва клітиною різноманітної хімічної продукції. Виникнення вірусів – це фізичне закріплення на внутрішньоклітинному рівні порушення закону «триєдності» індивідуальною свідомістю людини. Це порушення біполярності алгоритма програми свідомості характеризується величиною амплітуди цього порушення. Розглянемо найпримітивніший приклад на двох поняттях, що характеризують «абсолютне» добро і «абсолютне» зло. Амплітуда біполярності, максимальна у взаємодії з навколишньою матерією, спонукає програму індивідуальної свідомості проводити до спотворення поля, що індукується, що передає керуючу програму першій цеглині побудови тіла – клітині. Молекула РНК створюється в ядрі клітини за програмою існуючої молекули ДНК. РНК – це матеріальний наказ, який задає клітині програму виробництва різноманітних органічних речовин. Спотворена (порушена) програма виробництва молекул РНК призводить до виробництва вірусів, які є результатом порушення біполярності індивідуальної свідомості людини. При зародженні нової людини відбувається програмне формування алгоритму програми свідомості. За наявності у батьків великої амплітуди дисбалансу біполярності свідомості, у дітей навіть у перші місяці життя можливе включення онкологічної програми. Виходячи з цього, вірус є фізичним закріпленням порушення закону «триєдності» у тілі на внутрішньоядерному рівні. У створенні людського тіла беруть участь понад 200 типів клітин. І кожна клітина при отриманні спотвореної програми може виробляти різні типи змінених молекул РНК – віруси. Віруси різних типів при змішуванні створюють найрізноманітніші програми пошкодження керуючих програм життєдіяльності клітин, тканин, органів, систем та всього організму. Технологічні прийоми щодо придушення вірусів та створення умов припинення їх відтворення засновані на використанні інформаційних технологій або зміні алгоритму індивідуальної свідомості. Клітинна форма матерії є первинним каркасом польової форми матерії. Цей каркас індукується матерією на підставі інформаційного креслення будови клітини, що надходить з «0» простору. Всі процеси життєдіяльності клітини здійснюються за цією програмою. Ця програма знаходиться у полі індукції каркасу клітини, яке посилюється потужнішим електромагнітним полем самоіндукції, тому ми спостерігаємо програмно-упорядковані процеси переміщення органічних молекул в обсязі клітини. У всіх процесах активну участь беруть молекули води. Згортання білків у вторинні, третинні та четвертинні структури не відбувається мимовільно, воно відбувається за заданою програмою та з використанням як інструмента молекул води. У клітинах ядро і великі органели мають додатково свої польові каркаси, в які й надходить керуюча програма. У разі порушення роботи клітини вона не знищується, а лише капсулюється для збереження обсягу фізичного тіла. Сучасна біохімія дає нам знання практично з усіх біохімічних процесів, що відбуваються в клітинах, проте вона не дає відповіді на питання, чому це відбувається і що робить клітину живою – самовідтворюючою. Наша відповідь проста – інформаційна програма. Мільярди років, через рослинний і тваринний світ, йшло відпрацювання найскладніших програм з управління клітинами, тканинами, органами, системами та організмом в цілому. Умовно ці програми можна розділити на сім рівнів польових архітектурних конструкцій. Спочатку відпрацьовувалася програма створення молекули ДНК, у складі якої знаходився певний хромосомний набір з білками маркерами, що визначає програму розвитку організму. Потім створювалися органели, зокрема і ядро клітини, клітини, тканини, системи, органи, і весь організм, тобто його тіло. Найбільш захищеним, але й менш доступним до коригуючого втручання, є канал надходження інформації через ядра атомів водню, що входять до молекул ДНК і беруть участь в утворенні поля водневих зв'язків, створюючи своєрідний і досить складний польовий джгут. Найбільш незахищеним є польова структура тіла. Навіть невеликі електромагнітні коливання можуть порушити програму роботи органів та систем. Важливим атрибутом у життєдіяльності організму є програма, що управляє індивідуальною свідомістю людини. Індивідуальна свідомість – це стандартна біполярна програма, що працює за індивідуальним алгоритмом. Розум – це його складова частина. Мозок – матеріальна оперативна система візуалізації та самоусвідомлення. Через Розум виконується здатність цієї програми до аналітичного мислення, а Мозок є матеріальною оперативною системою візуалізації, місцем тимчасової пам'яті. За цією програмою, в електромагнітному полі, що створюється нейронними клітинами мозку, візуалізуються (проявляються, декодуються) будь-які зовнішні та внутрішні впливи (роздратування), що уловлюються рецепторами фізичного тіла, нервовими клітинами шкіри, тканин, органів і систем, клітинами зору, слуху, нюху, смаку. Програма індивідуальної свідомості відповідальна за емоційні характеристики психіки людини, за створення певного типу нервової системи, за розвиток та використання фізичного тіла та за генетичні порушення цілісності організму. Продукція індивідуальної свідомості людини є думки та емоції, а також виконання усвідомлених та неусвідомлених діянь. Про вплив свідомості на цілісність організму багато розповідається в китайській та індійській медицині. Індивідуальна свідомість людини багатогранна. При зародженні нової людини в його програмі індивідуальної свідомості існує алгоритм, за яким вона буде працювати. Алгоритм роботи програми індивідуальної свідомості визначає можливість виникнення спадкових порушень у цілісності роботи організму. Отже, алгоритм роботи програми індивідуальної свідомості людини впливає на цілісність програми життєдіяльності, що передається з «0» простору. Так, на практиці, застосовується до людини закон триєдності. Не усунені, у процесі життєдіяльності, порушення біполярності індивідуальної свідомості передаються у спадок в наступні покоління. Не усунені порушення у наступних поколіннях, з рівня органів та тканин, переходять до рівня клітин, органел і, нарешті, до рівня молекули ДНК. У всьому рослинному та тваринному світі, з метою покращення породи можливе всередині стадне, споріднене розмноження. Людині це заборонено, споріднене «кровосмішання» не дає можливості природної зміни, розвитку та перебудови індивідуальної свідомості у майбутньому потомстві. Споріднене «кровозмішання» може призвести до різкого посилення спадкових ушкоджень тканин і клітин аж до виродження роду.